Honda Motor Co. заснована 1948 року і досі залишається єдиним масовим автовиробником у світі, який починав з мотоциклів і виробляє понад 30 млн двигунів на рік у всіх категоріях транспорту. Інженерна культура Honda принципово відрізняється від Toyota або VAG: компанія свідомо уникає галузевих уніфікованих стандартів і розробляє власні рішення. VTEC 1989 року — перша комерційно успішна система змінних фаз і висоти підйому клапанів у світі, яка дала двигуну F20C питому потужність 120 к.с. на літр без наддуву. Але та сама логіка «не як усі» пронизує і прозаїчніші рішення: Honda ATF DW-1, Honda HCF-2 для CVT, Honda MTF з власними фрикційними присадками — замінити їх «підходящим аналогом» означає ризикнути ресурсом трансмісії. Те саме стосується прокладок, ущільнень і сальників: VTEC-соленоїд або датчик розподільного валу з відхиленням у допуску дає некоректну роботу системи, а не просто «трохи менший ресурс». Aftermarket-аналоги запчастин Honda виробляють Nisshinbo, Kayaba і Febi, але покриття вузьких платформ завжди відстає від оригінального каталогу.

За чверть століття роботи Автопальми Honda сформувала особливу категорію покупців: власник Civic EP3 або Accord CL7 шукає не «щось підходяще», а конкретний артикул з точним посадковим розміром. Civic сьомого покоління, CR-V RD4/RD5, Accord CM — ці платформи досі генерують стабільний попит на деталі підвіски, ГРМ і гальмівних вузлів, і тут головна помилка при підборі одна: взяти аналог з універсального каталогу без перевірки за VIN, бо Honda часто ставила різні компоненти на одну модель залежно від ринку збуту. Для критичних вузлів VTEC-двигунів серії K і R відповідь завжди одна — оригінал або Nisshinbo для гальм, Kayaba для амортизаторів.